Наталія Шевченко - Ти приходи до серця

Ти приходи до серця в гості
Та забирай увесь мій простір
Стук у двері наче стук гармати
Звук дзвінка у домофоні зможе нагадати - тебе

Як твій образ назавжди в моїх очах
Так я бачу його у простих речах
У відображенні дзеркала, в кружці кави
І як тільки темрява - ніби вкрали

Вклали, всі емоції у відлік часу
Щоб малювати шедеври, як колись Пікассо
Світ не зміниться просто так, для нас навколо
Мені достатньо лиш чути інколи твій голос

Я втрачаю свідомість лише на мить
Коли рветься з тобою - остання нить
І не знаю коли можна все змінить
Лиш би знати ну скільки буде ще боліть